Хто зустрічався з Марк Юній Брут?

Марк Юній Брут Молодший (лат. Marcus Junius Brutus) (85 —42 рр до н.е) — один із найвідоміших діячів політичного життя античного Риму сер. І ст. до н. е., представник політичної еліти пізньої Римської республіки. Народився у Римі, походив зі знатної плебейської родини Юніїв. З юних років вважався добрим оратором і навіть отримав титул princeps iuventutis — «перший серед молоді». Був призначений монетарем у 55 р. до н. е. У 53 до н. е. отримує посаду квестора.

Під час громадянської війни (49—45 до н. е.) спочатку підтримував республіканців, але після поразки Гнея Помпея Великого перейшов на бік Гая Юлія Цезаря, у якого користувався великими привілеями і належав до його найближчого оточення. Отримав посаду претора у 44 до н. е. і проконсула Криту.

Згодом став одним із організаторів змови і вбивства Юлія Цезаря. Є свідчення, що саме Брут був останнім, хто завдав удару Цезарю. Після заколоту разом з іншими змовниками був змушений залишити Рим, чим скористалися Октавіан Август та Марк Антоній, які оголосили створення тріумвірату і захопили владу у місті. Марк Юній Брут разом з іншими змовниками зібрав армію і виступив проти тріумвірів. Вирішальна битва між ними відбулася у 23 жовтня 42 до н. е при Філліпах, де війська республіканців були розбиті, а Брут наклав на себе руки.

Брут, як політик пізньої Республіки, залишив глибокий слід в історії своєї держави. Він дотримувався староримських традицій. Цицерон цінував Брута за те, що той зберігав вірність республіканським ідеалам і присвятив йому частину своїх творів, зокрема діалог «Брут» і трактат «Оратор».

Кіферіда (*Cytheris, I ст. до н. е. ) — мімічна акторка, гетера часів падіння Римської республіки та початку Римської імперії. Інші імена Волумнія та Лікорида.