Хто зустрічався з Кіферіда?

Кіферіда (*Cytheris, I ст. до н. е. ) — мімічна акторка, гетера часів падіння Римської республіки та початку Римської імперії. Інші імена Волумнія та Лікорида.

Ма́рк Анто́ній (нар. 14 січня 83 до н. е.(0-830114) — 1 серпня 30 р. до н. е.) — римський полководець, учасник другого тріумвірату та державний діяч.

Був сином Марка Антонія Кретіка та Юлії Цезар Антонії. Служив під командуванням Юлія Цезаря в Ґаллії; підтримав його під час громадянської війни, бувши народним трибуном. 44 року до н. е. він разом із Цезарем став консулом. Після вбивства Цезаря (15 березня 44 р. до н. е.) він 43 р. до н. е. утворив разом з Октавіаном Августом та Марком Емілієм Лепідом так званий 2-й тріумвірат, який став початком кінця Римської республіки. Плутарх писав, що ці троє «поділили владу над світом між собою так само легко, як ніби то був сімейний спадок». Під владою Марка Антонія опинилася східна частина імперії. У своїх східних походах він зустрів царицю Єгипту Клеопатру VII і став її коханцем. Після довгої політичної боротьби, в ході якої Октавіан Август поступово збирав у своїх руках всю владу, він у серпні 30 р. до н. е. вдерся до Єгипту. Програвши йому битву при Акції, Марк Антоній 1 серпня 30 р. до н. е. наклав на себе руки. Декілька днів по тому те саме зробила і Клеопатра.

Марк Юній Брут Молодший (лат. Marcus Junius Brutus) (85 —42 рр до н.е) — один із найвідоміших діячів політичного життя античного Риму сер. І ст. до н. е., представник політичної еліти пізньої Римської республіки. Народився у Римі, походив зі знатної плебейської родини Юніїв. З юних років вважався добрим оратором і навіть отримав титул princeps iuventutis — «перший серед молоді». Був призначений монетарем у 55 р. до н. е. У 53 до н. е. отримує посаду квестора.

Під час громадянської війни (49—45 до н. е.) спочатку підтримував республіканців, але після поразки Гнея Помпея Великого перейшов на бік Гая Юлія Цезаря, у якого користувався великими привілеями і належав до його найближчого оточення. Отримав посаду претора у 44 до н. е. і проконсула Криту.

Згодом став одним із організаторів змови і вбивства Юлія Цезаря. Є свідчення, що саме Брут був останнім, хто завдав удару Цезарю. Після заколоту разом з іншими змовниками був змушений залишити Рим, чим скористалися Октавіан Август та Марк Антоній, які оголосили створення тріумвірату і захопили владу у місті. Марк Юній Брут разом з іншими змовниками зібрав армію і виступив проти тріумвірів. Вирішальна битва між ними відбулася у 23 жовтня 42 до н. е при Філліпах, де війська республіканців були розбиті, а Брут наклав на себе руки.

Брут, як політик пізньої Республіки, залишив глибокий слід в історії своєї держави. Він дотримувався староримських традицій. Цицерон цінував Брута за те, що той зберігав вірність республіканським ідеалам і присвятив йому частину своїх творів, зокрема діалог «Брут» і трактат «Оратор».