Хто зустрічався з Sondra Locke?

Sandra Louise Anderson (née Smith; May 28, 1944 – November 3, 2018), professionally known as Sondra Locke, was an American actress and director.

An alumna of Middle Tennessee State University, Locke broke into regional show business with assorted posts at the Nashville-based radio station WSM-AM, then segued into television as a promotions assistant for WSM-TV. She performed in the theater company Circle Players Inc. while employed at WSM. In 1968, she made her film debut in The Heart Is a Lonely Hunter, for which she was nominated for an Academy Award for Best Supporting Actress and earned dual Golden Globe nominations for Best Supporting Actress and New Star of the Year.

Locke went on to appear in such box-office successes as Willard (1971), The Outlaw Josey Wales (1976), The Gauntlet (1977), Every Which Way but Loose (1978), Bronco Billy (1980), Any Which Way You Can (1980), and Sudden Impact (1983). She worked regularly with Clint Eastwood, who was her companion from 1975 to 1989 despite their marriages to other people. She also directed four films, notably Impulse (1990). She published an autobiography, The Good, the Bad, and the Very Ugly: A Hollywood Journey, in 1997.

Locke's persona belied her age. She claimed to have been born several years later than 1944, often playing roles written for women far younger than herself, and kept her true age a secret throughout her career. For reasons never made clear, her death was not publicly announced and was only confirmed by vital statistics six weeks after she died of cardiac arrest at the age of 74. From 1967 until her death, Locke was the wife of sculptor Gordon Leigh Anderson, in a mixed-orientation union they reputedly never consummated.

Клі́нтон І́ствуд молодший (англ. Clinton Eastwood Jr.; нар. 31 травня 1930, Сан-Франциско) — американський актор, кінорежисер та продюсер. Досягнувши свого першого успіху в телесеріалі-вестерні «Сиром'ятний батіг», Іствуд набув міжнародної популярності завдяки ролям персонажа «Людини без імені» в так званій «Доларовій трилогії», спагеті-вестернах Серджо Леоне середини 1960-х років та ролі антигероя-поліцейського Гаррі Каллагана в п'яти картинах про «Брудного Гаррі» 1970-х та 1980-х років. Ці ролі, серед іншого, закріпили за Іствудом статус як культурної ікони «чоловічої гідності». Обраний у 1986 році, Іствуд протягом двох років обіймав посаду мера міста Кармел-бай-зе-Сі, Каліфорнія.

Будучи номінантом на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль, Іствуд отримав нагороди за найкращу режисуру та найкращий фільм за свій вестерн «Непрощений» (1992) та спортивну драму «Крихітка на мільйон доларів» (2004). Його найкасовішим фільмом у США стала пригодницька комедія «Як не крути — програєш» (1978) та її сіквел, комедійний бойовик «Як тільки зможеш» (1980). До когорти інших популярних фільмів Іствуда входять вестерни «Повісь їх якомога вище» (1968) і «Блідий вершник» (1985), військовий бойовик «Куди залітають тільки орли» (1968), стрічка про в'язницю «Втеча з Алькатраса» (1979), військова картина «Перевал розбитих сердець» (1986), бойовик «На лінії вогню» (1993) та романтична драма «Мости округу Медісон» (1995). Його пізніші роботи представлені стрічками «Ґран Торіно» (2008), «Наркокур'єр» (2018) та «Чоловічі сльози» (2021). З 1967 року кінокомпанія Іствуда «Malpaso Productions» випустила всі його американські фільми, крім чотирьох.

Окрім того, Іствуд керував багатьма проєктами зі створення зірок, був режисером фільмів, у яких він не з'являвся як актор, до таких увійшли детективна драма «Таємнича річка» (2003) та військова картина «Листи з Іодзіми» (2006), за які він одержав «Оскара», а також номіновані на цю премію — драма «Підміна» (2008) та біографічна спортивна драма «Непідкорений» (2009). Біографічна військова драма Іствуда «Американський снайпер» (2014) встановила рекорд за касовими зборами як найвизначніший січневий реліз за всю історію, а також стала найбільшим «відкриттям» серед його фільмів.

Список нагород Іствуда, окрім чотирьох премій «Оскар», включає чотири премії «Золотий глобус», три премії «Сезар» та премію за життеві досягненя AFI. 2000 року він здобув нагороду «Золотий лев» італійського Венеціанського кінофестивалю на честь своїх життєвих здобутків. Нагороджений двома найвищими громадянськими нагородами Франції, з 1994 року є кавалером ордена мистецтв та літератури, а з 2007 року — кавалером ордену Почесного легіону.