Хто зустрічався з Hortense Mancini?

Hortense Mancini, Duchess of Mazarin (6 June 1646 – 2 July 1699), was a niece of Cardinal Mazarin, chief minister of France, and a mistress of Charles II, King of England, Scotland, and Ireland. She was the fourth of the five famous Mancini sisters, who, along with two of their female Martinozzi cousins, were known at the court of King Louis XIV of France as the Mazarinettes.

Карл II (англ. Charles II; за англійською традицією Чарльз II; 29 травня 1630(16300529) — 6 лютого 1685) — король Англії, Шотландії й Ірландії з 1660 року, коли парламент схвалив реставрацію монархії після розвалу Співдружності Кромвеля; син Карла I.

Умовою реставрації була згода Карла II не зазіхати на повноваження парламенту і залишити за депутатами право визначати внутрішню політику в державі. Проте для «життя на широку ногу» королю були потрібні гроші. Парламент оплачувати забаганки короля не хотів. Тому Карл II уклав в Дуврі таємну угоду з французьким королем Людовіком XIV, який погодився виплачувати йому по 300 тисяч фунтів щорічно — в обмін на укладання союзу проти Голландії та обіцянку «примиритися» з папою римським, коли для цього буде слушна нагода. Щоб бути впевненими в дотриманні обіцянок, французький король «підстраховувався» за допомогою жінок — дружини Карла II, португальської принцеси Катерини Браганської (про укладання цього шлюбу в 1662 році Людовік XIV потурбувався особисто), та королівської коханки, Луїзи де Керуаль, яка отримала від «щедрого» монарха титул герцогині Портсмутської, але при цьому детально розповідала про все, що бачила, французькому послу. Своєю чергою, Карл II використовував коханку для того, щоб переконувати Людовіка XIV у своїй лояльності.

Через іншу коханку, Барбару Вільєрс, яка отримала від Карла II титул герцогині Клівлендської, на англійського володаря намагалися впливати іспанці та єзуїти. Фрейліну Френсіс Стюарт Карл II сам «запропонував» московському посольству, але та виявилася абсолютно непридатною для запропонованої ролі. Вплив іноземних агенток король «дозволяв врівноважувати» ще одній коханці — акторці Елеонорі Гвін.

Головним міністром Карла II став Кларендон. У 1667 році його замінила Кабальна рада. Плани монарха відновити католицизм в Англії привели до війни з Нідерландами 1672—1674 років (на підтримку короля Франції Людовика XIV) і розриву з парламентом, який він розпустив у 1681 році. Він правив без парламенту в 1681—1685 роках, фінансований Людовиком XIV. Йому успадковував Яків II. На честь Карла II названо Форт Чарльз на острові Сент-Кіттс.

Nils Banér, född 1654, död den 29 oktober 1684 i London, var en svensk friherre, rector illustris och konvertit, som avled i en uppmärksammad duell.

Nils Banér var tredje barn och äldste son till fältmarskalken och riksrådet Gustaf Persson Banér och dennes första hustru Brita Bielke. Under faderns tid som generalguvernör över Skåne inskrevs sonen 1668 som student vid det nygrundade Lunds universitet. Här hedrades han vårterminen 1670 med att väljas till universitetets förste rector illustris, och omvaldes som sådan även höstterminen samma år. Vid detta omval uttryckte professorerna sin uppskattning av Banérs "under förra halfåret ådagalagde stora nit och berömlige förtjenster om alla academiæ angelägenheter".

Efter tiden i Lund tjänstgjorde Banér en period (från 1677) som extra ordinarie kanslist vid det kungliga kansliet i Stockholm innan han gav sig ut på en långresa i Europa. Under denna resa kom han under inflytande av katolicismen och konverterade till denna i Wien. Efter religionsbytet kunde han inte längre återvända till hemlandet och hamnade i stället så småningom i London.

I den brittiska huvudstaden blev Banér involverad i en kärleksrelation med den något äldre fransk-italienska hertiginnan Hortense Mancini, systerdotter till den franske försteministern kardinal Mazarin och en av kung Karl II:s mätresser. Härigenom gjorde han sig på något sätt till ovän med Mancinis systerson, prins Philippe av Savojen-Soissons (en bror till den sedermera berömde fältherren Eugen av Savojen). Konflikten resulterade i en duell i Hyde Park där Banér sårades så allvarligt i buken att han avled. Han begravdes i St Martin-in-the-Fields. Händelsen rapporterades hem till Sverige av den svenske envoyén i London Johan Leijonbergh. Hortense Mancini skall, enligt hennes förtrogne Charles de Saint-Évremond, ha varit så förtvivlad över sin svenske älskares död att hon övervägde att gå i kloster.