Хто зустрічався з Concepción Guerrero?

Concepción Guerrero fue una amiga y novia del escritor argentino Jorge Luis Borges, con quien mantuvo un noviazgo hasta finales de 1924. Esta joven de bella cabellera que su madre no aprobaba fue el amor de Borges durante tres años. Dada la oposición de los padres de su novia, sus encuentros tenían lugar en casa de Norah Lange.

Хорхе Франсіско Ісідоро Луїс Борхес Асеведо (ісп. Jorge Francisco Isidoro Luis Borges Acevedo; 24 серпня 1899, Буенос-Айрес — 14 червня 1986, Женева) — аргентинський прозаїк, поет і публіцист, один з найвидатніших письменників XX сторіччя.

У фантастичних за сюжетами новелах, вигадках-притчах (збірки «Вигадані історії», «Алеф», «Рядки піщинок, що біжать») створив свій світ «знань—лабіринту—загадок», у яких читач виступає і як співавтор, і як співзагадник. Активно використовуючи метафорику дзеркала і сну, збудував багатовідображені світи-намистини, нанизані на єдину нить. Роботи Борхеса зробили значний внесок у філософську літературу та жанр фентезі, а також мали великий вплив на течію магічного реалізму в латиноамериканській літературі XX століття.

Борхес народився в Буенос-Айресі, а в 1914 році переїхав з родиною до Швейцарії, де навчався в Женевському коледжі (Collège de Genève). Сім'я багато подорожувала Європою, зокрема Іспанією. Повернувшись до Аргентини в 1921 році, Борхес почав публікувати свої вірші та есе в сюрреалістичних літературних журналах. Він також працював бібліотекарем і публічним лектором. У 1955 році його було призначено директором Національної публічної бібліотеки та професором англійської літератури в Університеті Буенос-Айреса.

До 55 років письменник повністю втратив зір. Дослідники припускають, що прогресуюча сліпота допомогла йому створювати новаторські літературні символи за допомогою уяви. До 1960-х років його твори активно перекладалися та публікувалися в Сполучених Штатах і Європі. Сам Борхес вільно володів кількома мовами.

У 1961 році Борхес привернув увагу світової спільноти, отримавши першу Міжнародну премію «Форментор» (Formentor Prize), яку він розділив із Семюелем Беккетом. У 1971 році він став лауреатом Єрусалимської премії. Його міжнародна репутація зміцнилася у 1960-х роках завдяки зростанню кількості англійських перекладів, «латиноамериканському буму» та успіху роману Ґабріеля Ґарсія Маркеса «Сто років самотності». Свою останню роботу, «Змовники» (The Conspirators), він присвятив місту Женева (Швейцарія).

Письменник та есеїст Джон Максвелл Кутзее сказав про нього: «Він більше, ніж будь-хто інший, оновив мову художньої прози й тим самим відкрив шлях для видатного покоління іспано-американських романістів».

Девід Фостер Воллес писав: «Коротко кажучи, правда полягає в тому, що Борхес, мабуть, є тим самим великим мостом між модернізмом і постмодернізмом у світовій літературі... Його оповідання звернені всередину і герметичні, сповнені неявного жаху гри, правила якої невідомі, а ставкою є все».