Хто зустрічався з Сімон Болівар?

Сімо́н Болі́вар (також Симон, повне ім'я ісп. Simón José Antonio de la Santísima Trinidad Bolívar y Ponce y Palacios y Blanco — Сімо́н Хосе́ Анто́ніо де ла Санти́сіма Триніда́д Болі́вар-і-По́нсе-і-Пала́сіос-і-Бла́нко; 24 липня 1783(17830724), Каракас — 17 грудня 1830, Санта-Марта, Колумбія) — лідер боротьби за незалежність іспанських колоній в Південній Америці. Звільнив від іспанського панування Нову Гранаду (сучасні Колумбія і Панама) та підлеглі їй території, Венесуелу й провінцію Кіто (сучасний Еквадор).

У 1819–1830 роках — президент Великої Колумбії, утвореної на території цих країн. У 1824 році звільнив Перу і став керівником утвореної на території Верхнього Перу Республіки — Болівії (1825 рік), яку назвали на його честь. Національним конгресом Венесуели проголошений 1813 року «Визволителем». Національний герой шести країн Південної Америки.

В останні роки життя Болівар дедалі більше розчаровувався в південноамериканських республіках і віддалявся від них через свою централістську ідеологію. Його послідовно усували з посад, поки він не пішов у відставку з поста президента Колумбії та не помер від туберкульозу в 1830 році. Його спадщина є різноманітною та далекосяжною в Латинській Америці та за її межами. Він вважається героєм і національною та культурною іконою в усій Латинській Америці; його ім'ям названі країни Болівія і Венесуела (як Боліваріанська Республіка Венесуела), і його пам'ять увічнена в усьому світі у вигляді творів публічного мистецтва, назв вулиць і в популярній культурі.

Manuela Sáenz de Vergara y Aizpuru (Quito, Viceroyalty of New Granada, 27 December 1797 – Peru, 23 November 1856) was an Ecuadorian revolutionary heroine of South America who supported the revolutionary cause by gathering information, distributing leaflets and protesting for women's rights. Manuela received the Order of the Sun ("Caballeresa del Sol" or 'Dame of the Sun'), honoring her services in the revolution.

Sáenz married a wealthy English doctor in 1817 and became a socialite in Lima, Peru. This provided the setting for involvement in political and military affairs, and she became active in support of revolutionary efforts. Leaving her husband in 1822, she soon began an eight-year collaboration and intimate relationship with Simón Bolívar that lasted until his death in 1830. After she prevented an 1828 assassination attempt against him and facilitated his escape, Bolívar began to call her "Libertadora del libertador" ("liberator of the liberator"). In an unknown letter she wrote, she claimed that "the Liberator is immortal", despite the fact that she was responsible for his survival. Manuela's role in the revolution after her death was generally overlooked until the late twentieth century, but now she is recognized as a feminist symbol of the 19th-century wars of independence.