Хто зустрічався з Нурбану Султан?

Нурбану-султан (тур. Nurbanu Sultan;1525(1525) — 7 грудня 1583), також Нурубану-султан (тур. Nurubanu Sultan — наложниця султана Селіма ІІ (носила титул Хасекі-султан), мати Мурада III; Перший офіційний носій титулу валіде-султан та перша валіде-султан періоду Жіночого султанату.

Нурбану, яка ймовірно походила з двох впливових венеційських родів^[⇨], потрапила до гарему майбутнього султана Селіма II у період між 1542 та 1544 роками, коли він служив санджакбеєм Коньї. У 1546 році Нурбану народила шехзаде Селіму першого сина, шехзаде Мурада, і до сходження Селіма на престол вона залишалася матір'ю єдиного спадкоємця і, мабуть, його єдиною хасекі^[⇨]. У 1566 році коли Селім став султаном, сама Нурбану очолила султанський гарем як мати старшого спадкоємця. Вона залишалася у фаворі у султана протягом усього правління Селіма II, незважаючи на те, що більше дітей не народжувала.

Після смерті Селіма II на трон зійшов син Нурбану Мурад III, який дав матері новий титул - валіде-султан. Нурбану стала першим офіційним носієм цього титулу і першою валіде-султан періоду Жіночого султанату. Крім керування гаремом^[⇨] та заняття благодійністю^[⇨], Нурбану, завдяки любові та повазі Мурада III, активно втручалася в політику сина, а також листувалася з іноземними правителями, зокрема з венеційським дожем та французькою королевою-матір'ю Катериною Медічі^[⇨]. При Нурбану в султанському палаці поширилося хабарництво та вплив євреїв, зокрема близькими з матір'ю султана були Естер Хандалі, кіра Нурбану та сімейство Насі^[⇨].

Коли Нурбану померла у 1583 році, Мурад III, всупереч традиціям, особисто взяв участь у похороні. Крім того, за розпорядженням Мурада III, його мати була похована поряд із його батьком у комплексі мечеті Ая-Софія. Таким чином, Нурбану стала першою наложницею султана, похованою поруч зі своїм паном, а сам Мурад цим вчинком визнав свою валіде повноправним членом правлячої династії^[⇨].

Selim II (Ottoman Turkish: سليم ثانى, romanized: Selīm-i sānī; Turkish: II. Selim; 28 May 1524 – 15 December 1574), also known as Selim the Blond (Turkish: Sarı Selim) or Selim the Drunkard (Sarhoş Selim), was the sultan of the Ottoman Empire from 1566 until his death in 1574. He was a son of Suleiman the Magnificent and his wife Hürrem Sultan.

During his reign, his grand vizier Sokollu Mehmed Pasha exerted significant control over state governance. The conquest of Cyprus and Tunis were notable achievements during his reign but setbacks occurred in the Battle of Lepanto and the failed capture of Astrakhan as part of the war with Russia.