Хто зустрічався з Карл V Мудрий?

Карл V Мудрий (фр. Charles V le Sage; 21 січня 1338, Венсенн — 16 вересня 1380, Ножар-сюр-Марн) — король Франції з 1364 по 1380 роки з династії Валуа. Старший син короля Франції Іоанна II і його першої дружини Бони Люксембурзької. У 1356—1360 роках і на початку 1364 (під час перебування батька, Іоанна II, в англійському полоні) — регент Французького королівства. Його царювання знаменує собою кінець першого етапу Столітньої Війни: Карл V зміг практично повністю повернути території, втрачені його попередниками, і відновити владу над державою.

Протягом деякого часу Карл був близький до реформаторського руху. Коли його батько Іоанн Добрий був у полоні в Королівстві Англія, дофін виявився главою контрольованої монархії. Незважаючи на амбітні проекти Карла Наваррського і Етьєна Марселя, Карлу вдалося врятувати корону Валуа, хоча країна в той момент поринула в громадянські війни. Після коронації 1364 року Карл відновив королівську владу, зробивши ставку на правову державу і слідуючи політиці твердої валюти, закладеної ще радниками його батька. В результаті люди почали порівнювати правління Карла V з благословенними часами Людовика Святого, який традиційно вважався хорошим королем свого часу.

Карл V формалізував децентралізацію влади за допомогою політики роздачі апанажів, над якими він зберігав владу, фінансуючи їх завдяки введенню довготривалих податків. Ці нові доходи дозволили йому також створити у Французькому королівстві регулярну армію, яка разом з військами його братів покінчила з «великими компаніями» (фр. Grandes compagnies), що розоряли країну, а потім і завдати поразки англійцям. Ця перемога стала можливою завдяки і дипломатичним успіхам: Карл V зміг повернути під свою владу гасконських васалів, які ставилися прихильно до Англійського королівства і ізолювати їх від усієї Європи. Ці перемоги у великій мірі вплинули на формування зародження національного самосвідомості, в результаті якого англійці стали сприйматися французами як загарбники. І, нарешті, царювання Карла V ознаменовано Великою Схизмою.

Biette Cassinel (French pronunciation: [bjɛt də kasinɛl]; c.1320s-1394) was the supposed royal mistress of Charles V of France from 1360 until 1363.

Biette was the daughter of the François Cassinel, sergent d'armes of John II of France, and Alix Deschamps. She was the sister of Ferry Cassinel, bishop of Lodève and Auxerre and eventually archbishop of Rheims.

Biette was married to Gérard de Montagu by 1336. She was the mother of Jean de Montagu, who would rise to become Grand Master of France. It is said by some that Jean was her son by Charles V, while Merlet and Delachenal state there is no evidence for this. Autrand states that a clerk of Parlement skipped two words, concerning Jean's execution, which incorrectly attributed Charles V as Jean's father, instead of his legitimate father Gerard de Montaigu.