Хто зустрічався з Жильбер Беко?

Жильбе́р Беко́ (фр. Gilbert Bécaud, його справжнє ім"я Франсуа́ Жильбе́р Сії, фр. François Gilbert Silly, 24 жовтня 1927, Тулон — 18 грудня 2001, Париж) — французький співак, композитор, піаніст i актор, відомий під прізвиськом "Містер 100 000 вольтів" через його енергійні виступи. Його найвідомішими хітами є "Nathalie" та "Et maintenant", реліз 1961 року, який став англомовним хітом "What Now My Love".

Janet Edith Woollacott (4 November 1939 – 13 November 2011) was a British-born French singer and dancer. She began dancing in the early 1960s, working on the Côte d'Azur, and launched her singing career in 1969. She released a few solo singles and later sang with the group Stone Age, alongside her fourth husband, Dominique Perrier. She was previously married to Claude François, Jean-Paul Barkoff, and Jean Sarrus. She also had a relationship of several years with Gilbert Bécaud, with whom she had one daughter, her only child. Woollacott died after a long illness on 13 November 2011.

Бріжі́т Анн-Марі́ Бардо́ (фр. Brigitte Anne-Marie Bardot, скорочено: В. В., Бебе́; 28 вересня 1934, Париж — 28 грудня 2025, Сен-Тропе, Вар) — французька кіноакторка, фотомодель, співачка, танцюристка, автобіографістка. Секс-символ 1950–60-х років, з початку 1970-х років — активістка руху за права тварин, засновниця й голова фонду захисту тварин «Fondation Brigitte Bardot». Упродовж 21-річної кар'єри зіграла у 48 фільмах, виступила у численних музичних програмах і записала 80 пісень; номінантка на премію Британської кіноакадемії за фільм «Віва Марія!». Найбільшого успіху досягла у жанрі романтичної комедії. До найвизначніших її фільмів належать драми «І Бог створив жінку», «Істина» і «Зневага».

У повоєнній консервативній Франції Бардо стала символом емансипації, сексуальної свободи, вільнодумства й бунтарства. Її називають однією з провісниць жіночого руху у Франції, хоча сама акторка не брала в ньому участі. Вона була однією з перших акторок, що з'явилися оголеними на екрані, й значно сприяла лібералізації кінематографа. 1970 року Бардо першою обрали моделлю для погруддя Маріанни, офіційного символу Франції. Вона значно вплинула на моду та сексуальне розкріпачення жінок.

Після завершення кінокар'єри 1973 року, Бардо присвятила себе боротьбі за права тварин. Домоглася заборони торгівлі хутром морських котиків у багатьох країнах світу, а також заміни забивання худоби у Франції без оглушення на використання електрошокових пістолетів. Вона була фігуранткою численних судових справ, авторкою відкритих листів та звернень до керівників держав і знаменитостей із питань жорстокого поводження з тваринами, вегетаріанкою протягом сорока років. У 1990-х вона почала виступати з критикою мусульман Франції за ритуальні вбивства тварин та проти імміграції. За свою діяльність як у кіно, так і у захисті наражалася на критику, нападки, погрози.