Хто зустрічався з Георг IV?

Георг IV (англ. George IV, нім. Georg IV, за англійською традицією Джордж IV; 12 серпня 1762 — 26 червня 1830) — король Великої Британії і Ганноверу з 29 січня 1820 року, з Ганноверської династії. Фактично очолював країну набагато раніше, з рубежу століть, коли загострилася психічна хвороба його батька Георга III. 5 лютого 1811 року Георг III був визнаний недієздатним, і з того часу його старший син був проголошений принцом-регентом і залишався ним до смерті батька 29 січня 1820 року.

Період 1811–1820 років називається епохою Регентства (англ. Regency). 8 квітня 1795 року одружився з Кароліною Брауншвейзькою (17 травня 1768 — 7 серпня 1821), яка народила дочку Шарлотту Августу.

Elizabeth Conyngham, Marchioness Conyngham (née Denison; 29 March 1770 – 11 October 1861) was an English courtier and noblewoman. She is thought to be the last mistress of George IV of the United Kingdom.

Ольга Олександрівна Жеребцова (уроджена Зубова; нар. 1765 — пом. 1 [12] березня 1849, Санкт-Петербург) — російська аристократка, авантюристка доби Катерини II й Павла I (в Російській імперії) та Георга III (у Великій Британії).

З початком фаворитства її брата, Платона Зубова, була прийнята до монаршого двору, де добилась широкого успіху в богемних колах. Вийшла заміж за дійсного камергера Олександра Олексійовича Жеребцова (1754—1807), але протягом 9 літ перебувала в відкритому любовному зв'язку з британським посланцем у Росії Чарльзом Вітвортом.

При Павлові I вона стала однією з натхненниць та, вкупі зі своїм коханцем і братами, активною учасницею змови проти імператора, однак напередодні палацового перевороту 1801 року вона вирушила за кордон. У Берліні та Лондоні фігурувала в центрі декількох великосвітських скандалів та політичних інтриг російської дипломатії. Попри скандальну репутацію, Жеребцова користувалася великим успіхом при дворі британського короля Георга III. Стала однією з коханок його сина принца Уельського, майбутнього правителя Георга IV, від якого, можливо, народила позашлюбного сина.

У 1810 Жеребцова повернулася до Санкт-Петербурга, де провела подальші роки, уникаючи двору і світського життя. У 1840-х роках була співбесідницею письменника і публіциста Олександра Івановича Герцена, який полишив записки про неї; коли ж письменник зазнав гонінь, аристократка домоглася через впливових родичів полегшення його долі і дозволу виїхати за кордон.

Grace Dalrymple Elliott (c. 1754 – 16 May 1823) was a Scottish courtesan, writer and spy resident in Paris during the French Revolution. She was an eyewitness to events detailed in her memoirs, Journal of my life during the French Revolution (Ma Vie sous la Révolution) published posthumously in 1859. She was mistress, first to the future George IV, by whom she is said to have borne an illegitimate daughter, and then to the Duke of Orléans. Elliott trafficked correspondence and helped condemned Royalists and members of the French nobility escape from the First French Republic during the Reign of Terror. She was arrested several times but managed to avoid the guillotine, and was released following the military coup that ended the Terror and resulted in the execution of Robespierre.

In the acclaimed but widely controversial 2001 film adaptation of her memoirs by French New Wave director Éric Rohmer as The Lady and the Duke, Grace Elliot was played by English actress Lucy Russell.

Мері Робінсон (англ. Mary Robinson, уроджена Дарбі, англ. Darby; 27 листопада 1757(?) — 26 грудня 1800) — англійська актриса, поетеса, драматург, романістка і знаменитість свого часу. Під час життя вона була відома як «англійська Сафо». Мері Робінсон отримала прізвисько «Пердіта» за виконання ролі Пердіти у Зимовій казці Шекспіра у 1779 році. Вона була першою публічною метресою короля Георга IV, коли він був ще принцом Уельським.

Портрети Мері Робінсон, виконані Джорджем Ромні та Томасом Гейнсборо, зберігаються у Зібранні Воллеса в Лондоні.