Хто зустрічався з Штефан III Великий?

Ште́фан III (рум. Ștefan; 1433(1433) — 2 липня 1504) — воєвода Молдавський (1457—1504). Представник династії Мушатинів. Син молдавського воєводи Богдана II та валаської боярки Марії Олтеї. Онук молдавського воєводи Александру I Доброго, правнук Романа I та праправнук Богдана I. Після загибелі батька (1451), вбитого його братом Петром Ароном, переховувався в Угорщині. За підтримки волоського воєводи Влада Дракули повернув собі батьківський трон у Сучаві (1457).

На першому етапі правління (1457—1473) здійснив низку заходів для зміцнення своєї влади; намагався послабити васальну залежність Молдавії від Польщі. Виплачував данину Османській імперії. Надав привілеї купцям з Брашова (1458) і Львова (1460). Реформував армію, створив регулярне і нерегулярне військо, прийняв на озброєння гармати. Захопив Кілію в гирлі Дунаю (1462—1465). Здобув перемоги над угорським королем Матвієм І при Баї (1467) та великоординським ханом Ахматом при Липнику (1470). Відновив старі та побудував нові фортеці в Романі, Сороках, Кілії, Оргеїві, Білгороді, Хотині.

На 2-му етапі правління (1473—1486) безпосередньо зіткнувся з Османами. Намагався утворити антиосманську коаліцію за участі Венеції, Угорщині, Ак-Коюнлу, Польщі, Богемії, Московії, Феодоро. Відмовився платити данину султанові Мехмеду II (1473), скинув його васала — валаського воєводу Раду III. Розбив османське військо при Васлуї (1475), однак програв при Резбоєні (1476), після чого був змушений відновити виплату данини. Втратив Білгород і Кілію (1484). Безуспішно намагався повернути їх за допомоги поляків, ставши васалом Казимира IV (1485). Невдовзі знову уклав мир із Османами (1486), визнавши за ними гирло Дунаю, а себе — їхнім данником.

На 3-му етапі правління (1486—1504) визнав себе васалом угорського короля (1489), отримавши значні володіння в Трансильванії. Поліпшив відносини з Волощиною, через Москву уклав союз із Кримським ханством. Розбив польське військо в Козмінському лісі (1497), уклав із Польщею мир (1499), повернув Покуття (1501).

Заснував 44 православних монастирі у Молдавії, Валахії, Трансильванії та на Афоні. Сприяв розвитку мистецтва та літератури слов'янською мовою. Одружувався тричі: київською князівною Євдокією (1463—1467), феодорською князівною Марією (1472—1477), валаською князівною Марією. Помер у Сучаві. Похований у фундуваному ним Путнянському монастирі. Національний герой Молдови і Румунії, персонаж волоського фольклору. Канонізований Румунською православною церквою (2002). Прізвисько — Вели́кий (рум. cel Mare).