Хто зустрічався з Марчелло Мастроянні?

Марче́лло Вінче́нцо Доме́ніко Мастроя́нні (італ. Marcello Vincenzo Domenico Mastroianni, *28 вересня 1924, Фонтана-Лірі, Італія — †19 грудня 1996, Париж, Франція) — італійський кіноактор. Часто знімався у Федеріко Фелліні й Вітторіо Де Сіка. Тричі номінувався на премію «Оскар», одержав 2 нагороди Британської кіноакадемії і Каннського кінофестивалю, «Золотий глобус», Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль та інші. Найвідоміші фільми — «Солодке життя» (1960), «Розлучення по-італійськи» (1961), «Учора, сьогодні, завтра» (1963), «Казанова '70», «Вісім з половиною» (1963), «Шлюб по-італійськи» (1964), «Білі ночі». Був другом відомого українського і радянського фотографа Миколи Гнисюка.

Lauren Hutton (born Mary Laurence Hutton; November 17, 1943) is an American model and actress. Born and raised in the southern United States, Hutton relocated to New York City in her early adulthood to begin a modeling career. Though she was initially dismissed by agents for a signature gap in her teeth, Hutton signed a modeling contract with Revlon in 1973, which at the time was the biggest contract in the history of the modeling industry.

Over her career, Hutton has worked both as a model and an actress, making her film debut in the sports drama Paper Lion in 1968, opposite Alan Alda. She also played central roles in The Gambler (1974) and American Gigolo (1980), and later appeared on television in the network series Paper Dolls, Falcon Crest, Central Park West and Nip/Tuck.

Hutton has continued to model into her seventies, appearing in numerous advertising campaigns for H&M, Lord and Taylor, and Alexander Wang, and performed on the runway for Tom Ford's spring 2012 collection, as well as for Bottega Veneta at the 2016 New York Fashion Week.

Катрі́н Фаб'є́н Дорлеа́к (фр. Catherine Fabienne Dorléac), відома під сценічним ім'ям Катрі́н Дене́в (фр. Catherine Deneuve; нар. 22 жовтня 1943, Париж) — французька акторка, продюсерка, співачка та модель.

Має статус культової та однієї з найвидатніших, світової слави французьких акторок другої половини XX століття. Також вважається однією з найкасовіших французьких акторок та «останньою мегазіркою Франції». Знімається в кіно з 1957 року. Набула суперзіркового статусу після каннського тріумфу музичного фільму Жака Демі «Шербурзькі парасольки» (1964). У наступні роки зміцнила репутацію провідної французької акторки, працюючи з цілою низкою визначних режисерів світового кіно, серед яких Луїс Бунюель, Роман Поланскі, Аньєс Варда, Теренс Янг, Роберт Олдріч, Жан-П'єр Мельвіль, Марко Феррері, Діно Різі, Тоні Скотт, Франсуа Трюффо, Андре Тешіне. Маючи статус різнопланової акторки, вона виконала безліч визначних ролей у різних жанрах: від комедій, драм, мюзиклів, трилерів до фентезі та історичних фільмів. Знялася в таких відомих картинах, як «Відраза» (1965), «Дівчата з Рошфора» (1966) «Денна красуня» (1967), «Трістана», (1970) «Останнє метро», (1980), «Голод» (1983), «Індокитай» (1991), «8 жінок» (2002). Номінувалася на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль та завоювала безліч інших нагород, зокрема дві премії «Сезар» за найкращу жіночу роль і почесну нагороду на трьох найбільших кінофестивалях у Каннах, Венеції та Берліні. 2020 року газета The New York Times поставила її на 21 місце у списку 25 найвидатніших акторів XXI століття.

Клод-Жозефі́н-Роз Карде́н (фр. Claude Joséphine Rose Cardin), відома як Клаудія Кардінале (італ. Claudia Cardinale, *15 квітня 1938(19380415), Туніс) — італійська акторка театру та кіно. З 1999 посол доброї волі ЮНЕСКО із захисту прав жінок.

Урсула Андресс (англ. Ursula Andress; нар. 19 березня 1936, Остермундіген, Швейцарія) — швейцарська акторка і секс-символ 1960-х. Найбільш відома за роллю дівчини Джеймса Бонда в першому фільмі про Джеймса Бонда «Доктор Ноу» (1962), за який отримала Золотий глобус. Пізніше вона знялася в ролі Веспер Лінд у Бонд-пародії «Казино Рояль» (1967).

Anna Maria Tatò (19 April 1940 – 3 June 2022) was an Italian film director. She directed six films between 1978 and 1997. Her film Marcello Mastroianni: mi ricordo, sì, io mi ricordo was screened in the Un Certain Regard section at the 1997 Cannes Film Festival.